Abstract

У статті проаналізовано місце паронімічної атракції в словотворчій практиці І. Павлюка. Наголошено на стилістичних особливостях функціювання новотворів-атрактантів. На основі лексико-стилістичного аналізу засвідчено розширення меж сполучуваності неологізмів-атрактантів та узуальних слів до паронімічних гнізд. Із застосуванням методу компонентного аналізу описано семантику складних слів, утворених за допомогою компонентів-атрактантів.